Сосонка



Категории Олена Пчiлка (Ольга Косач) ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал У хатцi бiля лiсу жив чоловiк Максим. Було в нього четверо дiтей, старшому, Iвасевi, — десять рокiв. Навколо був гарний лiс, веселий навiть узимку, бо прикрашали його вiчнозеленi сосни. Недалеко вiд Максимовоï хати росла така гарна сосонка, що аж запишалася перед сусiдками — березами та липками. Аж ось прилiтає сорока й каже: Че-че-че! Чекай, чекай!.. Знала вона, що будуть якiсь змiни. Так i сталося. Запрiг Максим коня, зрубав сосонку та й повiз ïï до мiста на торг. З батьком попросився й Iвась. Коли стояли з ялинкою, пiдiйшла до них жiнка з двома панськими дiтьми — нянька. Вона впiзнала в Максимовi кума. Купила млинку й запросила землякiв на чай. Iвасевi дiстався гарний бублик. I батько пiшов у своïх справах, а Iвась залишився. Надвечiр повернувся Максим та й журиться, що не все вдалося зробити — чоботи и шевця ще не готовi, доведеться й завтра ïхати, а хотiлося б Новий рiк удома бути. Нянька запропонувала ïм у них переночувати, i вранцi як справляться, то й додому ïхати. А увечерi Iвась може подивитися, як прикрашатимуть ялинку. Повели хлопчика в горницi, а там — диво! Ялинка сяє свiчечками, лiхтариками, яблучками, цяцьками. Пiд нею — подарунки, а навкруги дiти ходять, як живi ляльки. Сосонка тiшилася — от ïï щастя прийшло! Коли б це липки побачили! Але недовго радiла сосонка — скоро ïï почали розбирати, я потiм i винесли на вулицю, покинули. Побачив бiдну сосонку Iвась, попросив дозволу забрати деревце назад, додому. Вдома сосонку прикрасили тими дарунками, що одержав Iвась. Потiшилися трохи дiти та й витягли сосонку знову на подвiр'я. Iвась навiть пропонував порубати на дрова, а батько вирiшив поставити ïï як вiху на дорозi, щоб люди в заметiль могли орiєнтуватися. Приïхала якось до Максима кума й сказала, що пани шукають хлопця для послуг у горницях. Можна було 6 вiддати Iвася в ту службу — грошей заробить та одягу. Батько погодився. Але не дуже гарно було хлопцевi на службi: його перейменували на Ваньку, дали вузьку й тiсну одежину, всi штурхають, б'ють, кричать на нього. Не витерпiв такоï наруги хлопець i пiд час великого бенкету втiк додому. Йде, радiє, що на волi. Пройшов поле, аж тут завiрюха. Збився хлопець iз дороги, плаче, не знає, що дiяти. Раптом побачив... сосонку-втiху. Зрадiв, швидко дiйшов до хати, а зайти боïться — думає, що лаятимуть. У домi почули якiсь звуки, вийшли — а там Iвась. Привiтали, вiдiгрiли, пожалiли дитину. Наступного дня Iвась iз братиком побiг подякувати сосонцi, яка врятувала його. Коментар Письменниця розповiла iсторiю сосонки, яка пишалася перед iншими, радiла гарним iграшкам, не знаючи, що це все несправжнє й скороминуче. Iсторiя хлопчика Iвася — iнша. Вiн вiдчув, що найбiльше щастя — тепло рiдного дому, любов i турбота батькiв. Олена Пчiлка показала також гарнi, щирi стосунки мiж членами родини, украïнськi звичаï й традицiï.

Метки Сосонка, ОЛЕНА ПЧIЛКА (Ольга Косач), Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ОЛЕНА ПЧIЛКА, Ольга Косач, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Сосонка